Виховання із задоволенням. Практичні поради від Кетрін Перлман із книги «Ігноруйте»

О, ці моменти, коли ти просиш дитину щось зробити, а вона тобі: «ні». При цьому, це «ні» звучить вже через одну секунду, коли маленький мозок ще навіть не встиг повноцінно осмислити батьківське прохання. Чи «дорослий» мозок протестує і «ні» стає звичною відповіддю підлітка. Або ці моменти, коли чадо доводиться вмовляти, благати, торгуватися, забалакувати і т.д. і т.д. Як же досягти омріяного послуху?!

65614017_images_9608680487Докторка Кетрін Перлман радить вибірково ігнорувати неадекватне поводження дітей. Так, так, вам не почулося – саме ігнорувати. Автор запевняє, що ігнорування «допоможе мінімізувати або й зовсім усунути небажану поведінку дитини та заохотити кращу». Довірмося досвіду Кетрін Перлман та рушимо книгою «Ігноруйте», щоб відшукати там діючі методи до ще кращого порозуміння з нашими дітьми.

Кетрін Перлман – сімейна коучиня, доповідачка на багаточисленних семінарах для батьків, докторка, викладачка та письменниця.

Враження однієї мами або цінні поради із книги, які я залишу собі

По-перше, діти нікому нічого не винні. Це окремі особистості, які мають власні почуття, переживання, бажання. По-друге, вони не мають цілі допекти нам, дорослим, а природно бажають бути слухняними. Зазвичай, звинувачувати в неправильній поведінці потрібно саме нас, батьків. Відповідальні ми. І гарна новина в тому, що ми можемо вирішити проблему у вихованні, змінивши свою власну поведінку.

«Для покращення поведінки життєво необхідно будувати гарні взаємини»

В моєму материнстві часом має місце почуття безпорадності. Особливо, якщо сини погано себе поводять в громадському місці. Тут я розумію, що швидко і на раз не припинити небажану поведінку. Але правда в тому, що ми, батьки, не завжди можемо контролювати ситуацію на 100%. І, тим більше, «виключати» дитину тоді, коли хочеться нам і всім тим «правильним» оточуючим. Автор книги запевняє, інколи потрібно просто ігнорувати «концерт», який влаштувала дитина. Це стосується також поглядів та нетактовних порад інших дорослих. Коли думаєш, що кожна ситуація вимагає твого негайного рішення, це як ковток свіжого повітря – просто ігноруй, без почуття провини.

Як метод ігнорування виглядає на практиці

  1. Спостерігаємо

Які саме вчинки дітей доводять вас до сказу? За що ви дорікаєте? Що змусило вас підвищити голос? Проаналізуйте всі нюанси вашого батьківства.

  1. Створюємо перелік цільових типів поведінки

Обираємо той тип поведінки, з якої почнемо практикувати метод ігнорування.

  1. Ігноруємо

Що важливо пам’ятати, що це нелегко і це навичка, яка з часом засвоюється.

Що не можна ігнорувати:

  • Плач від страху і болю (фізичного та емоційного).
  • Поведінку, яка містить внутрішню винагороду.
  • Поведінку, мета якої полягає в тому, щоб її ігнорували.
  • Незаконні дії: вандалізм, крадіжки, побої.
  • Хорошу прийнятну поведінку.

Що потрібно ігнорувати:

  • Будь-який безглуздий чи набридливий шум.
  • Все неадекватне, надмірне або драматизоване.
  • Ниття, надокучання, благання, переговори та нещирий плач.
  • Спроби втягнути батьків у суперечку.

Фішка вибіркового ігнорування в тому, що ви насправді не ігноруєте свою дитину. Ви просто активно утримуєтесь від втручання.

    4. Слухаємо

Навіть під час ігнорування ми уважно слухаємо дитину і фіксуємо її дії. Як тільки вона припинила неприйнятну поведінку, переходимо до наступного кроку.

Ігнорування – це не кара й не ізоляція. Це спосіб покращити поведінку! 

  1. Встановлюємо повторний контакт

Починаємо активно взаємодіяти з дитиною після короткого періоду ігнорування. Ми розмовляємо, граємося і беремо участь у всіляких процесах. Якщо ви не відчуєте щирого бажання цього робити, не забудьте його вдати.

  1. Відновлюємо

Сюди входять вибачення, прибирання предметів або іграшок, вирішення інших проблем-наслідків, які спричинила небажана поведінка.

Також Кетрін Перлман наголошує, що потрібно більше фокусуватися на гарній поведінці дітей і заохочувати хороше. Як схвальними словами, так і матеріальними винагородами. Зверніть увагу на те, скільки разів на день ви хвалите дитину. На практиці може виявитися, що зауважень набагато більше. Мені такий варіант виховання зовсім не до вподоби, тому розділ книги «заохочення хорошої поведінки» особливо був корисним та залишив в пам’яті гарні поради.

Чіткі та реалістичні очікування дозволяють дітях зрозуміти, чого від них вимагають. Це також дозволяє батькам утримуватися від зайвих втручань і не прискіпуватися.

В житті дитини повинні мати місці природні наслідки. Нам, як батькам, хочеться уберегти своє чадо від всього на світі. Але в деяких ситуаціях, дитина повинна сама відповідати за свої вчинки. І в залежності від віку, таких ситуацій буде більше. Неприємні випадки стають для дітей досвідом, що допоможе їм жити у реальному світі.

Покарання – це розплата, а наслідок – педагогічний захід. 

Чи то від браку сил чи то від ліні, або в стані, як я його називаю, «а раптом пронесе», ми, батьки, допускаємося помилок. І замість того, щоб взяти за них відповідальність, зробити висновки і наступного разу вчинити по-іншому, ми кричимо, сердимося, виправдовуємося і звинувачуємо інших. І ось ті інші, частіше за все, наші діти. Бо вони поруч, менші, слабші і не такі багатослівні. Так про що я?! Про запобігання — ефективні превентивні заходи, що допоможуть зберегти нерви всій сім’ї. Це і дотримання режиму дня (їжа, сон, відпочинок, фізичне навантаження), планування поїздок та прогулянок (перекуси, іграшки, адекватна тривалість дороги та виїзд з дому заздалегідь) – все те, що здатне в рази зменшити кількість небажаної поведінки у дітей та напруження і стомлення у батьків.

«Дозвольте собі відпочити. Ви на це заслуговуєте» 

Ще декілька важливих нагадувань та тез із книги Кетрін Перлман «Ігноруйте»:

«Діти не намагаються нам допекти. Вони – діти. Їхня природа в тому, щоб досліджувати світ, навчатися й розвиватися. А завдання батьків – навчати, спрямовувати, виховувати й любити».

  • Надійний спосіб привернути увагу батьків і отримати бажане – плач, скиглення та ниття. Будь-яка увага краща за її відсутність.
  • Майже завжди дитина ініціює переговори заради своєї вигоди. Варто батькам піти на переговори з дітьми, вони програють.
  • Наслідок – найбільш промовиста причина того, чому діти поводяться в той чи інший спосіб.

Позитивне заохочення: поведінка підкріплюється тим, що дитині дають щось бажане (увагу, їжу чи іграшки).

Негативне заохочення: поведінка підкріплюється тим, що в дитини просто забирають щось неприємне.

Змінити поведінку просто. Потрібно прибрати вигоду (наслідок) поведінки – і вона зникне сама по собі.

  • Якщо дітей постійно сварити, це не лише вганяє їх у депресію, а й посилює проблеми з поведінкою – ті самі проблеми, які змушують батьків кричати.

«Якщо ваші вчинки не покращують поведінку дітей, можливо, є сенс, спробувати щось інше!»

 Чому потрібно прочитати книгу Кетрін Перлман «Ігноруйте». Крім того, що робити це легко та приємно, в книзі ви знайдете багато прикладів із життя реальних сімей та практичних порад. Відповіді на найпоширеніші батьківські запитання та проблеми. Зрозумієте, як саме ігнорувати та отримаєте деталі методу, без знання яких він просто не спрацює.

 «Ви любите своїх дітей, і саме це – найважливіше. Ви хочете, щоб вони жили щасливо, відкривали для себе нове, спілкувалися і досягали успіху. Щоб вони озиралися на ці роки, щасливо усміхаючись. І ви хочете, щоб їм було добре у процесі дорослішання.

Іноді для цього потрібно пригорнути дитину і зацілувати.

А іноді для цього потрібно ігнорувати її…».

Автор: Алена Акопджанян

(Visited 1 time, 1 visit today)

Вас все учат жить?! Знание – сила! Читайте нас! Будьте умной, уверенной и счастливой!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)