Сторінками книги «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» Аньєс Мартен-Люган

Щасливі люди читають книжки і п’ють кавуТак вже склалося, що романи – не найпопулярніші книги в моїй бібліотечці. Але після прочитаного бестселеру «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» французької письменниці Аньєс Мартен-Люган відчуваю, що діапазон моїх вподобань стане ширшим.

Від книги не очікувала нічого особливого. Буду з вами чесною. Обираючи дитячі книги на сайті Видавництва Старого Лева, для себе захотілося щось нехарактерне, щоб трохи відволіктися від сімейної та медичної тематики. Але, все-таки, після місяця хвороб в нашій сім’ї, було важко відійти повністю від «актуального» та «наболілого». І була обрана книга Аньєс Мартен-Люган «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву». Сумна історія про жінку, яка після загибелі коханого чоловіка і доньки, втрачає сенс існування. Можливо, вибір і дивний. Логічно б було почитати щось веселе і надихаюче, але ні. Краще один одного зрозуміють самі ті люди, яким в один і той самий момент нелегко…

Книгу «проковтнула» за декілька годин. Не могла відірватися. Так хотілося дізнатися, що ж там, наприкінці роману — чи зможе головна героїня знову відчути себе щасливою. А тут і діти і справи, але ні, час довелося знайти. Читаючи, було боляче і гірко, смішно і радісно. Не дивлячись на те, що місцями історія передбачувана, а сюжет часом нагадував знайомий голлівудський фільм, роман сподобався.

Вдячна автору за детальний опис предметів, місць та природи. Коли читала, в голові вимальовувались такі живі картинки. Інколи ловила себе на тому, що не чую ні дітей, ні звуки вулиці і, взагалі, забуваю, що я знаходжусь в своїй квартирі. Подумки я була з головною героїнею: то у неї вдома, то на вулицях Парижу. Чи то десь вже у Ірландії — милуюсь її краєвидами, відчуваю пориви вітру та каплі дощу на своєму обличчі. До речі, Ірландія — країна, де я мрію побувати. Читаючи, була приємно здивована, що частина подій книги відбувається саме там.

Вдячна роману за справжні сльози. Так реально відчувала біль головної героїні. Хотілося її обійняти і сказати, що є надія. Все ще є надія… Дивні ми люди, але для того, щоб зрозуміти справжню цінність тих, хто поруч, нам потрібна розлука або втрата. Чому так?! Чому будні та рутина так сильно з’їдають кохання та почуття?! Чому не знаходимо часу для друзів, які можуть стати нашим рятівним кругом?! Так важливо мати справжніх друзів…та бути такою людиною, яка сама прийде на допомогу в тяжкі моменти.

Дякую за рядки про кохання, надію, віру в себе.

Вдячна автору, що книга, все-таки, не «рожево-наївна» — «жили жили щасливо і померли в один день». Вона про життя. А воно, як правило, нелегке.

І на кінець. Кілька тез для себе.

Те, що рятує життя:

  • Віра
  • Друзі і близькі
  • Рух/дія
  • Кохання

Те, що руйнує: алкоголь та цигарки.

Будьте щасливі!

Автор: Альона Акопджанян

(Visited 6 time, 1 visit today)

Вас все учат жить?! Знание – сила! Читайте нас! Будьте умной, уверенной и счастливой!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)